No tendría más de trescientos habit

No tendría más de trescientos habitantes. Su alcalde, don Juan López, el señor Juan para sus amigos.
El ayuntamiento era un caserón antiguo de dos pisos, con su portalada y sus dos escudos nobiliarios que tan orgulloso mostraba el alguacil a los escasos visitantes.
Las callejuelas empedradas tenían un sabor antiguo, de pueblo de Edad Media, que llegaban retorciéndose a la plaza en donde estaba la iglesia.
Era una iglesia maravillosa, que quizá no encajaba bien en un pueblo tan sencillo.
Toda ella infundía respeto: su nave, grande y algo sombría; sus enormes columnas de piedra, frías como el arroyo que bajaba del monte; y su retablo, que en la misa mayor brillaba como el oro con la luz de cientos de velas. Un Cristo Crucificado presidía la nave desde el centro del retablo. Decían que era del siglo XV, pero no era eso lo que atraía de él. Era su expresión, a la vez de dolor y de infinita ternura. La iglesia tenía una torre con su campanario. Sobre él, el inevitable nido de cigüeñas que un rayo había chamuscado.
Lo que más especialmente recuerdo es la escuela. Sólo tenía una clase, en que, juntos chicos y chicas, vivimos nuestra vida escolar.
El maestro era un anciano canoso, de voz suave, pero enérgica. Tenía un carácter muy abierto y alegre. Con cuánto cariño recuerdo su figura apoyada en un bastón de caña, que tan hondo ha calado en mi ser.
El sitio preferido por la chiquillería era un pajar semidestruido con un carro en igual estado, un carro que había sido barco pirata del Oeste, avión y mil cosas más. Aquello era nuestro paraíso.
Mis padres tenían huerto con frutales y una cuadra al lado. Sólo había tres vacas y alguna que otra gallina, pero es más que suficiente para nosotros.
Muy cerca de la huerta, nuestra casa, con enredadera en el porche, era, como todas las casas del pueblo, bastante vieja. Tenía un piso y, encima, un pajar. En él me solía pasar largos ratos con cantidad de proyectos y maquinando mil trastadas.
Detrás del pueblo había una pequeña colina que dominaba todo el valle. Allí subíamos, cansados de correr y jugar, y nos tumbábamos a la sombra de los árboles. Los atardeceres eran deliciosos desde allí. Todo el pueblo olía a heno fresco, a naturaleza, bajo la hirviente luz del crepúsculo. El río, que corría un poco alejado, despedía un fulgor rojizo. El valle me recordaba un pañuelo de mil colores.
Ahora que estoy en la ciudad, acude constantemente a mi memoria la imagen de este pueblo, que ha llenado un trozo muy grande de mi vida y que ocupará siempre un lugar de honor en mi corazón.

Results (Ukrainian) 1:

Немає більше трьохсот жителів. Його мера, Дон Хуан Лопес, пан Джон для своїх друзів.Міська ратуша була особняк старі два поверхи, з його portalada і їх два щити дворянства, які так пишається тим показав Шериф їм вистачає відвідувачів.Їх алеями, брукованими смак старих людей середньовіччя, це що скручування прийшли до площі в, де була церквою.Була церква чудово, який не відповідає добре в місто так просто.Все, що вона додала гламур повагу: його корабель, великих і кілька похмурий; її величезні кам'яні колони, застуді як Брук виходить на горі; і її вівтар, яка блищала як золото світлом сотні свічки на високому маси. За Христа розп'ятого головував на корабель від центру запрестольний образ. Вони сказали, що це 15-го століття, але це було не те, що привернуло його. Це було його вираз, в той же час, болю і нескінченний ніжності. Церква мала вежа з її дзвіниці. Над нею, неминуче лелека гніздо, який був підписаний власноручним блискавка.Те, що більш особливо Пам'ятайте є школи. Тільки що клас, в тому, що, разом хлопчиків і дівчаток, ми живемо наші життя школи.Майстер був старий сивіючого, голос м'якого, але сильний. Мали характер дуже відкриті і веселим. З любов'ю, скільки я пам'ятаю його постать, спираючись на паличці тростини, так глибоко має пронизана до мого життя.Сайт воліє на chiquilleria був копиці сіна напівзруйнованих з вантажівкою в рівний статус, вантажівка, яка була піратських човен захід, літаків і тисячі речей більше. Це був наш рай.Мої батьки були orchard, з фруктових дерев і блок на сторону. Було тільки три корів і деякі що інший курячі, але це більш ніж достатньо для нас.Дуже поблизу Фруктовий сад, наш будинок з creeper в ганок, була, як всі будинки селища, зовсім річний. Мав на підлозі і вище, в копиці сіна. У ньому я використав витратити багато часу з проектами та інтриги тисяч витівки.За селом був невеликий пагорб домінуючий долини. Там піднявся, втоми біг грати і ми задач в тіні дерев. Заходи були смачні звідти. Всі села пахло свіжі сіна, до природи, під киплячої світло сутінки. Річки, що втік злегка, випускали червонувато відблисків. Долина, я згадав носовичок тисяч кольорів.Тепер, коли я перебуваю в місті, він постійно йде на моїй пам'яті образ цього міста, яка заповнила дуже велика частина мого життя, і що завжди буде займати місце в моєму серці.

Results (Ukrainian) 2:

Не більше трьох сотень жителів. Його мер, Дон Хуан Лопес, Хуан для його друзів.
Ратушу був старий будинок на двох поверхах, з його Portalada і двома шарами з зброї , яке так гордо показав шерифу нечисленних відвідувачів.
Булижником вулиці був старий аромат ., сільські середні століття, які прийшли звиваючись на площу , де була церква
. це була прекрасна церква, яка не може відповідати добре в таких простих людей
Всі , що вона викликав повагу: його корабель, великий і кілька темно; його величезні колони з каменю, холодно , як потік , що сходить з гори; і його вівтарна, що при високій масі поблискували , як золото зі світлом сотень свічок. Розіп'ятий Христос головував над кораблем від центру вівтарем. Вони сказали , що це був п'ятнадцятий століття, але це було не те , що привернуло його. Це був вираз його обличчя, в той час як біль і нескінченна ніжність. Церква мала вежу з його дзвіниці. Над ним, неминуче лелеки гніздяться блискавки обпалені.
Те , що я ще пам'ятаю , особливо в школі. Був тільки один клас , який, хлопчики і дівчатка разом, ми живемо нашому шкільному житті.
Учитель був сивий дід, м'який - говорив , але переконливий. У нього був дуже відкритий і веселий характер. З великої прихильності я пам'ятаю її фігуру , спираючись на тростину очерету, наскільки глибоко проникла в моє єство.
Переважний сайт chiquillería був стіг наполовину зруйнований з автомобілем в в тому ж стані, автомобіль , який був піратський корабель на захід, літак і через тисячі інших речей. Це був наш рай.
Мої батьки були сад з фруктами і з одного боку блоку. Були тільки три корови і іноді курка, але це більш ніж достатньо для нас.
Дуже близько до саду, наш будинок з лози на ганку, був, як і всі будинки в селі, дуже старий. У нього був плоский і вище, стіг сіна. У ньому я використовував , щоб проводити довгі години з великою кількістю проектів і підступними тисячі витівок.
За селом був невеликий пагорб з видом на долину. Там ми піднімалися, набридло бігати і грати, і прокладки в тіні дерев. Заходи були чудові звідти. Все місто пахло свіжим сіном, до природи, під киплячу сутінках. Річка, яка бігла трохи з, випромінювали червоне свічення. Долина нагадувала мені носовичок з багатьох квітів.
Тепер, коли я перебуваю в місті, постійно приходить на розум образ цього міста, який заповнив більшу частину мого життя , і буде завжди займати почесне місце в моєму серці.

Results (Ukrainian) 3:

Ні%20буде%C3%Ада%20М%C3%A1s%20з 20% триста%20мешканців.%20її%20мера, 20% FR (прискорене перемотування назад)%20Хуан%20Л%C3%B3риби,%20В%20є%C3%B1або%20Хуан%20для%20їх%20друзів.%5Вугор%20місті%20був%20А%20caser%C3%B3n%20річну%20з 20% два%20 поверхів,%20з%20її%20портал%20а%20їх%20два%20щити%20знаті%20,%20так%20гордий%20показав%20В%20судових приставів%20а%20В%20дефіцитних%20 відвідувачів.%5Еляса%20алей%20брукованої%2010%C3%ADan%20А%20аромату%20старого, 20% з 20% людей%20з 20% віком 20-20 ЗМІ,%%%%%%20,%20кор%C3%Ада%20А%20-бітний%20подалі,%20desped%C3%Ада%20А%20fulgor%20червонуватий.%20В%20долина%20i%20згадав%20А%20Pa%C3%B1uelo%20з 20% тисяч%20кольорів.%5 EAhora%20,%20i%20в 20-20-20, 20, 20% надходить%20постійно%20а%20Мій%20пам'яті 20%в%20зображення%20з 20% цього%20 людей,%20,%20має%20наповнення%20А%20х 20%дуже%20великих%20з 20% моїх%20життя%20а%20,%20займають%C3%A1%20завжди%20А%20місце%20з 20% честь%20в 20-20%Мій 20серце%C3%B3n.%5E