Mi puebloEs un pequeño pueblo, muy

Mi pueblo
Es un pequeño pueblo, muy pequeño, casi una aldea. Pero cuando lo recuerdo, pienso que no podía haber nacido en un sitio mejor. Sus calles, sus casas, su gente, han dejado en mí una huella imborrable.
Para un extraño es un pueblo campesino cualquiera, pero para mí es algo muy mío. En mi recuerdo nunca ha cambiado, sigue igual que lo conocí.
No tendría más de trescientos habitantes. Su alcalde, don Juan López, el señor Juan para sus amigos.
El ayuntamiento era un caserón antiguo de dos pisos, con su portalada y sus dos escudos nobiliarios que tan orgulloso mostraba el alguacil a los escasos visitantes.
Las callejuelas empedradas tenían un sabor antiguo, de pueblo de Edad Media, que llegaban retorciéndose a la plaza en donde estaba la iglesia.
Era una iglesia maravillosa, que quizá no encajaba bien en un pueblo tan sencillo.
Toda ella infundía respeto: su nave, grande y algo sombría; sus enormes columnas de piedra, frías como el arroyo que bajaba del monte; y su retablo, que en la misa mayor brillaba como el oro con la luz de cientos de velas. Un Cristo Crucificado presidía la nave desde el centro del retablo. Decían que era del siglo XV, pero no era eso lo que atraía de él. Era su expresión, a la vez de dolor y de infinita ternura. La iglesia tenía una torre con su campanario. Sobre él, el inevitable nido de cigüeñas que un rayo había chamuscado.
Lo que más especialmente recuerdo es la escuela. Sólo tenía una clase, en que, juntos chicos y chicas, vivimos nuestra vida escolar.
El maestro era un anciano canoso, de voz suave, pero enérgica. Tenía un carácter muy abierto y alegre. Con cuánto cariño recuerdo su figura apoyada en un bastón de caña, que tan hondo ha calado en mi ser.
El sitio preferido por la chiquillería era un pajar semidestruido con un carro en igual estado, un carro que había sido barco pirata del Oeste, avión y mil cosas más. Aquello era nuestro paraíso.
Mis padres tenían huerto con frutales y una cuadra al lado. Sólo había tres vacas y alguna que otra gallina, pero es más que suficiente para nosotros.
Muy cerca de la huerta, nuestra casa, con enredadera en el porche, era, como todas las casas del pueblo, bastante vieja. Tenía un piso y, encima, un pajar. En él me solía pasar largos ratos con cantidad de proyectos y maquinando mil trastadas.
Detrás del pueblo había una pequeña colina que dominaba todo el valle. Allí subíamos, cansados de correr y jugar, y nos tumbábamos a la sombra de los árboles. Los atardeceres eran deliciosos desde allí. Todo el pueblo olía a heno fresco, a naturaleza, bajo la hirviente luz del crepúsculo. El río, que corría un poco alejado, despedía un fulgor rojizo. El valle me recordaba un pañuelo de mil colores.
Ahora que estoy en la ciudad, acude constantemente a mi memoria la imagen de este pueblo, que ha llenado un trozo muy grande de mi vida y que ocupará siempre un lugar de honor en mi corazón.

Results (Ukrainian) 1:

Мого селаЦе невелике місто, дуже маленькі, майже село. Але коли ви пам'ятаєте, думаю, що не може мати народився в сайт краще. Його вулиці, свої будинки, свого народу, залишив у мене слід незабутнє.Бо дивний село селянин або, але для мене це щось дуже шахти. У мій Пам'ятайте ніколи не змінився, ще рівності, який вона виконала.Там буде більше трьохсот жителів. Його мера, Дон Хуан Лопес, пан Джон для своїх друзів.Міська ратуша була особняк старі два поверхи, з його portalada і їх два щити дворянства, які так пишається тим показав Шериф їм вистачає відвідувачів.Брукованими вулицями були старі смаком, людей похилого віку, які були корчився plaza, де Церква була.Це був чудовий церкви, яка може бути не вписувався добре в простий села.Все, що вона додала гламур повагу: його корабель, великих і кілька похмурий; його величезний колони з каменю, застуді як Брук, які пішли вниз з гори; і її вівтар, яка блищала як золото світлом сотні свічки на високому маси. Розіп'ятий Христос головує корабель від центру запрестольний образ. Сказав, що був XV століття, але не в тому, що що приваблює від нього. Був його вираз, в той же час, болю і нескінченний ніжності. Церква мала вежа з її дзвіниці. Над нею, неминуче лелека гніздо, який був підписаний власноручним блискавка.Те, що більш особливо Пам'ятайте є школи. Тільки що клас, в тому, що, разом хлопчиків і дівчаток, ми живемо наші життя школи.Майстер був на сивіючого старшого, м'який, але енергійний. Мали характер дуже відкриті і веселим. З скільки медом пам'ятати вашу фігуру, підтримується у stick тростини, який настільки глибоко Ажурна у моєму бути.Віддають перевагу на chiquilleria сайт був копиці сіна builtbetween з вантажівкою на одній державі, автомобіль, який був піратський корабель із заходу, літаків і тисячі більше речей. Це був наш рай.Мої батьки були orchard, з фруктових дерев і блок на сторону. Було тільки три корів і деякі що інший курячі, але це більш ніж достатньо для нас.Дуже поблизу Фруктовий сад, наш будинок з creeper в ганок, була, як всі будинки селища, зовсім річний. Я мав плоскі і копиці сіна. У ньому я використав витратити багато часу з кількістю проектів та інтриги тисяч витівками.За селом був невеликий пагорб, яка домінувала по всьому долині. Там піднявся, втоми біг грати і ми задач в тіні дерев. Заходи були смачні звідти. Всі села пахло свіжі сіна, до природи, під киплячої світло сутінки. Річка, яка втік трохи далеко, випускали червонувато відблисків. Долина, я згадав носовичок тисяч кольорів.Тепер, коли я перебуваю в місті, він постійно йде на моїй пам'яті образ цього міста, яка заповнила дуже велика частина мого життя, і що завжди буде займати місце в моєму серці.

Results (Ukrainian) 2:

Моя село
являє собою невелике місто, дуже маленький, майже село. Але коли я пам'ятаю, я думаю , що це не може народитися в кращому місці. Його вулиці, будинки, люди, залишили незгладимий слід на мене.
Сторонньому фермер які -то люди, але для мене це що - то дуже моє. У моїй пам'яті вона ніколи не змінювалася, до сих пір ж я зустрівся з ним.
Він не буде мати більше трьохсот жителів. Його мер, Дон Хуан Лопес, Хуан для його друзів.
Ратушу був старий будинок на двох поверхах, з його Portalada і двома шарами з зброї , яке так гордо показав шерифу нечисленних відвідувачів.
Булижником вулиці був старий аромат ., сільські середні століття, які прийшли звиваючись на площу , де була церква
. це була прекрасна церква, яка не може відповідати добре в таких простих людей
Всі , що вона викликав повагу: його корабель, великий і кілька темно; його величезні колони з каменю, холодно , як потік , що сходить з гори; і його вівтарна, що при високій масі поблискували , як золото зі світлом сотень свічок. Розіп'ятий Христос головував над кораблем від центру вівтарем. Вони сказали , що це був п'ятнадцятий століття, але це було не те , що привернуло його. Це був вираз його обличчя, в той час як біль і нескінченна ніжність. Церква мала вежу з його дзвіниці. Над ним, неминуче лелеки гніздяться блискавки обпалені.
Те , що я ще пам'ятаю , особливо в школі. Був тільки один клас , який, хлопчики і дівчатка разом, ми живемо нашому шкільному житті.
Учитель був сивий дід, м'який - говорив , але переконливий. У нього був дуже відкритий і веселий характер. З великої прихильності я пам'ятаю її фігуру , спираючись на тростину очерету, наскільки глибоко проникла в моє єство.
Переважний сайт chiquillería був стіг наполовину зруйнований з автомобілем в в тому ж стані, автомобіль , який був піратський корабель на захід, літак і через тисячі інших речей. Це був наш рай.
Мої батьки були сад з фруктами і з одного боку блоку. Були тільки три корови і іноді курка, але це більш ніж достатньо для нас.
Дуже близько до саду, наш будинок з лози на ганку, був, як і всі будинки в селі, дуже старий. У нього був плоский і вище, стіг сіна. У ньому я використовував , щоб проводити довгі години з великою кількістю проектів і підступними тисячі витівок.
За селом був невеликий пагорб з видом на долину. Там ми піднімалися, набридло бігати і грати, і прокладки в тіні дерев. Заходи були чудові звідти. Все місто пахло свіжим сіном, до природи, під киплячу сутінках. Річка, яка бігла трохи з, випромінювали червоне свічення. Долина нагадувала мені носовичок з багатьох квітів.
Тепер, коли я перебуваю в місті, постійно приходить на розум образ цього міста, який заповнив більшу частину мого життя , і буде завжди займати почесне місце в моєму серці.

Results (Ukrainian) 3:

М%%